My road...

...sometimes it happens -you just can not take out song out of ur mind...sometimes I can listen 1 song like 25 times in a row, and after I forget it forever...it's like obsession, like sometimes falling in love "head over heels", suffering and after even can't remember the name of obsession 1 year after...


Hear your heartbeat
Beat a frantic pace
And it's not even seven AM
You're feeling the rush of anguish settling
You cannot help showing them in
Hurry up then
Or you'll fall behind and
They will take control of you
And you need to heal the hurt behind your eyes
Fickle words crowding your mind

So
Sleep, sugar, let your dreams flood in
Like waves of sweet fire, you're safe within
Sleep, sweetie, let your floods come rushing in
And carry you over to a new morning

Try as you might
You try to give it up
Seems to be holding on fast
It's hand in your hand
A shadow over you
A beggar for soul in your face
Still it don't mater if you won't listen
If you won't let them follow you
You just need to heal
Make good all your lies
Move on and don't look behind

So
Sleep, sugar, let your dreams flood in
Like waves of sweet fire, you're safe within
Sleep, sweetie, let your floods come rushing in
And carry you over to a new morning

Day after day
Fickle visions messing with your head
Fickle, vicious
Sleeping in your bed
Messing with your head
Fickle visions
Fickle, vicious…

Sleep, sugar, let your dreams flood in
Like waves of sweet fire, you're safe within
Sleep, sweetie, let your floods come rushing in
And carry you over to a new morning

I like beautify....of nature...of people...of music...of nature..of life;)

люблю коли люди посміхаються -відверто,невимушено, з почуттям, від емоцій, від радості, від того що зустріли друга/Знайомого...люблю коли посміхаються у відповідь на твою посмішку...
в сучасному світі (в тому регіоні де я живу, принаймні) прийнято посміхатись, навіть,якщо не знаєш людину.це норма поведінки чи то етикету...але тут люди ще й посміхаються просто -якось більш щиро і з відчуттям.(це не та холодна амер. посмішка). вони посміхаються,коли ти спостерігаєш за їх роботою, просто глянеш...якось інколи не звично, але приємно. приємно зранку отримати кілька посмішок від малознайомих або взагалі незнайомих людей...
...є позитив в емоційності людей- коли ці емоції позитивні.
я люблю рівень відкритості і привітності. рівень емоцій коли вони позитивні. все майже як у нас, але з тутешнім "присмаком"  і особливостями ;))

використовую свою компетенцію -ектів лернінг:))

маю колись пізніше написати про свій перший клас з "Організаційної поведінки", який сьогодні відвідала. це тільки початок, але мені подобається  манера проведення :) інтерактивно і живо. і обстановка трохи інша...поживемо-побачимо:))
а тепер вертаюсь працювати;))

 

Отак чомусь  раптово захотілось цього року зробити 2 речі:
-вивчити французьку і поплавати з дельфінами
:))поживемо-побачим:)

а взагальному- обіцяти собі більше не сидіти в офісі після 6ої, ефективно і операційно виконувати усі поставленні завдання і в тому ж дусі...ех...з наступного тижня спробую знову;))

ось вже і пролетіла відпустка!!!
тепер треба окунатись в вир роботи,пошуків,роздумів і рішень;)))да Здраствует офіс!!!;)))...а в Україні ще їдять кутю і святкують;))

отак приємно пити чай з українсьткими цукерками:))))
добре,що все ще можна отримувати посилки в наш супер-сучасний інтернетезований час...%))

шукаю якогось хорошого матеріалу по лідерству  - книги, подкасти , статті - все що тільки можна найти - для створення концепції конфи по розвитку лідерства:))

чомусь так мотивує йти на роботу  - саме те, що це останній робочий день;))
але я свою роботу-люблю - дуже-дуже:))

Час летить.життя летить. Не мені те говорити…вчора було 6 місяців як я тут. Що за цей час? Встигла:

-       Злітати в Бразилію, на конференцію своєї мрії…

-       Провести незабутні 4дні в Ріо- ці дні такі теплі, безтурботні і затишні…

-       Звикнути до кімнати майже без вікон…

-       Перефарбувати свою кімнату

-       Почати розуміти майже всю розмову, якщо вона іспанською

-       Говорити прості фрази тою ж іспанською

-        Зварити перший раз і дуже смачний – борщ, голубці, плов (ну то виняток-хочу маминого справжнього…)), рагу, суп

-       Взнати характер пуерторіканців-ріканок, колумбійців, мексиканців, перуанців, еквадоріанців, бразильців (ну то вже і так зналаJ), угорців, американцівJ)…

-       Загубити пори року

-       Побувати в таких будинках , що нам і не снилосьJ)

-       Побачити такі краєвиди – які хочеться бачити все життя…

-       Звикнути до англійської

-       Засумувати за домом і всім рідним…

-       Спробувати йогу

-       Ходити 3 місяці на класи сальси

-       Загубити хід подій, новин, людей,

-       думати ,що робити далі і губитись

-       зрозуміти свій стиль навчання

-       Збиратись на Різдво в Мексику, потім в  Канаду і в останній момент – змінити плани і зрозуміти – «приїхали!на сьогодні вистачить…:(«

-       Купити 4 плаття в 1 день на свою зарплату;)))

-       відвикнути пити 

-       «взлетіти і впасти» і знову знайти сили :)

-       Схуднути, поправитись і так далі…

-       Попробувати папаю, авокадо , більшу частину пуерториканських страв

-       Взнати за іспанські уроки (нарешті!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!)

-       Взнати за магістратуру (все заплутано з нашою укр. освітою…але взнати треба було…)

-       Взнати більше себе і ще більше заплутатись

-       почати нарешті відпочивати…і розуміти , що таке робочий день і вихідні і таки не звикнути  до робочої обснтановки;))

-       почати думати , що ти самостійна (хоча «хто зна?»)

-       зрозуміти , що не бачити рік рідних – важко

-       зрозуміти , що рік – це ніщо

-       дико звикнути до теплої і сонячної погоди

-       зрозуміти , що не подобаються мені пуерторіканці (винятки –можуть бути)

-       зрозуміти, що таке бути далеко від дому і що таке «дім» для тебе

-       зрозуміти,що таке «культура», інша культура і як я звикаю до неї

-       знайти і знову загубити…

-       і зрозуміти , що писати блог –заняття може і корисне, але не вдається мені так часто,якби хотілось…

.....далі буде;)

...тепло дому і сім*ї....
воно ж таке примарне - коли всі поряд - то ти просто живеш і не знаєш, що коли ти будеш далеко-далеко -то так буде не вистачати таких буденних і знайомих до болі речей...

З вражень...
інколи за вікном свого будинку , на вулиці наблюдаю таку картину - бомжі шарять по величезних мусорних баках...здавалося б, нічого особливого - бомжі , сміття, вулиця...але не кожного дня(принаймні я, в Україні) бачила людей, які просто посеред білого дня залазять всередину сміттєвого баку і шарять там щось, а сьогодні ще й прекрасне завершення картини - молодий, здоровий(на вигляд) парубок(якщо так можна сказати:-)) - знайшов щось там їстівне і радісно ділився тим всім з "дружбаном" своїм.
я не сужу людей - ми не маємо ніякого права на це. просто якісь дивні відчуття виникають - коли за 5м від тебе людина порпається в смітті.і не якась там дряхла, хвора, стара чи ще щось таке.а зовсім нормальна і на вигляд не дуже нещасна істота...звичайно мільйони людей -мільйони доль...але тут це якось -пособливому відчувається..може живу біля району з Домініканськими переселенцями, а може різниця така велика -між престижними готелями і "американськими" спальними кварталами і просто собі "латиноамериканськими вулицями" з брудненькими забігайлівками, сміттям, запахами і повсюду-повсюду бездомними, які або просять або просто сплять під дверима...

2 питання
1)напевне вже треба перестати тяжко думати , що робити в майбутньому? та й просто перестати тяжко думати?;))
2)як повисити свою ефективність??? а то інколи пів дня не можу почати робити якесь серйозне завдання!?! совість і дедлайни мучають, але заставити себе -неможливо...

у нас передали штормове попередження...всі вже готуються-купляють продукти-консерви, воду, ліхтарі і батареї...і говорять -про те чи будуть завтра працювати заклади, школи і компанії...ніхтонічого певно не знає...але схоже , що то троха серйозно...багато дощу, вітру...
і ще схоже на те , що люди хочуть трохи вихідних завтра-післязавтра...
але подивимся -тропічний шторм - напенве теж частина культурного досвіду...

ce re4i nesovmestymi....;/
a osoblyvo koly kavu nenarokom prolyty na toi samyi laptop....
otak zhyla sobi- radila-ne radila zhyttyu, i ne znala wo 4ekaye sogodni take vyprobuvannya mogo mylogo Acera...
nu wo zh...teper vin tyhenko spyt/sushytsya na bochku a ya...z zavmyrannyam sercya chekayu zavtra...koly treba bude na niomu shos namagatys robyty....
...vsya moya robota tam...vsi foto...vsya infa...vse...
...zavzhdy dumala - yaki my zalezhni vid techniky...az zanadto zalezhni.!...

НАРЕШТІ!!!СВЕРШИЛОСЬ!!!
тільки вернулась з басейна!!!
я стільки років хотіла піти на плавання!!!
перший крок до здоровя зроблено !
неймовірно рада і горда за себе:))
час змін прийшов!!!

Прохання!
порадьте якісь укр сайти з новинами !!!- а то живу тут і відчуваю що зеленого поняття не маю, що діється на Україні з Україною...а хочеться бути обізнаною і володіти такою інформацією.
але щось таке більш-менш правдиве підкажіть!
а то зайшла тут недавно ....то просто читати не можливо - перекручені і перебільшені факти....
знала завжди , що на мас-медіа покладатись не можна, але що робити, коли іншого способу взнати про події в рідній країні поки не придумала?

не люблю чекати...не люблю гадати....не люблю не зрозумілого і не досказаного...але правила людської поведінки - до кінця не вивчені і не встановлені. кожен поводить себе як того хоче...і ти не можеш передбачити наступного ходу в цій грі життя " шах і мат" може наступити, коли ти не чекав і близько...але чому поворот подій трапляється так стрімко? в той самий момент -коли ти найбільше і не сподівався?
напевне риторичне питання...про яке варто просто забути...нова сторінка життя?!..побачим...але ми люди і нам властиві емоції, думки, переживання...

втома....напевне вона прийшла до мене....
я знаю.я знаю.я знаю! як мені пощастило...і т.д.т.п..
але бувають в житті миті, коил тобі набридає все. хоочеться залишитись на одинці. розплутати "КЛУБОК ДУМОК І ВІДЧУТТІВ".який з кожним днем збільшується і тисне десь ззередини.
хочеться просто комфорту, тепла уваги....кароче якраз того, чого поки що у мене в цьому "раю на землі" немає.
я не жалійюсь, просто коли ти живеш в іншій країні, де не можеш поговорити ні зким твоєю мовою, інколи мені хочеться щось розповісти, але я не відчуваю що передаю свої емоції англійською мовою...найкраще почуття передає рідна мова....і це абсолютна правда. коли ми живемо ,там де народились, це так не помітно - ми просто говорим. але коли ти в іншій країні,ти починаєш це відчувати.коли особливо втомлений, або хочеш передати тонкі почуття-думки, відчуття- от оді, так важко знайти відповідники в іншій мові. ...
напевне у мене якась ступінь "культурного шоку"чи то "життя закордоном" :)

..з твоїх друзів має день народження...
що ти робиш?
пишеш, відсилаєш подарунок, намагаєшся дозвонитись?
так!
але для мене це так дивно...
середовище, люди так швидко змінились - що аж інколи не віриться - мене ніби "виключили з одного середовища і включили в інше". і ніякого вам транзишина і часу. але час навішо? все відбувається само собою. деякі люди відходять в минуле. деякі друзі -які і недуже то були близькі - виходять на перший план. щось змянюється, а деякі стосунки залишаються такими ж добрими і теплими:)
просто змінюється формат. звичайно  тепер це не так як 2 місяці назад - тепер я далеко, в іншій країні, нова робота (хоч і та сама організація) .б інший часовий пояс, нові люди, нові справи...і ми вже не працюємо разом.але я дуже сподіваюсь , що все те що було в Україні не просто залишиться теплим і приємним минулим, але буде продовжувати жити в звязках з людьми ...дуже сподіваюсь. ...

і ще одне маю хорошу нагоду привітати моїх дорогих Стьопу і Валюса.
ви знаєте, що я про вас памятаю:))
знати таких людей - це честь і щастя;))))
удачки вам!!!!
і ще раз вітання з іншого куточка світу;))
і хай наступне ДН ви справляєте в такому місціб як на цій фотці :)))